Новини

Селігей П. О. Етимологічний словник запозичених суфіксів і суфіксоїдів в українській мові. – К.: Академперіодика, 2014. – 324 с.
Це перший у світовій лексикографії спеціальний етимологічний словник су¬фіксів. На основі здобутків сучасного порівняльно-історичного мовознав¬ства висвітлено походження запозичених суфіксів і суфіксоїдів (зокрема, кінцевих терміноелементів) української мови. Словникова стаття містить тлумачення реєстрової одиниці, приклади її вживання, відповідники в інших слов’янських мовах, далі простежено історію та шляхи її запозичання, вказано етимон, час першої писемної фіксації або словотвірну модель у мові-джерелі, наведено етимологічні паралелі з інших індоєвропейських мов та реконструйовану праформу.

Мірошниченко І. М. Фразеосемантичне поле «працьовитість / неробство» в польській мові. – К.: Наук. думка, 2014. – 248 с.
У монографії досліджено ієрархічну структуру фразеосемантичного поля «працьовитість / неробство». Змодельовано фразеосемантичні мікрополя, встановлено їхні ядерні та периферійні зони. Проаналізовано системні зв’язки у межах фразеосемантичного поля «працьовитість / неробство» – варіантність, синонімію, антонімію, полісемію. Розкрито внутрішню форму фразеологізмів досліджуваних тематичних груп і простежено її зв’язок з етнокультурними факторами. Здійснено спробу уточнити етимологію окремих фразеологізмів.

Лучик В. В. Етимологічний словник топонімів України. – К.: Академія, 2014. – 544 с.
У словнику, що містить понад 2600 етимологічних статей, пояснено походження близько 3700 сучасних та історичних топонімів, які називають або називали раніше найвідоміші географічні об’єкти України: міста, селища міського типу, річки, озера, болота, гори, печери, ліси, заповідники, фізико-географічні та історико-етнографічні території тощо.

Сопоставительная стилистика русского и украинского языков / Отв. ред. Н. Г. Озерова. – К.: Изд. дом Д. Бураго, 2014. – 384 с.
У монографії представлено системний опис функціональних стилів сучасних російської та української мов – газетно-публіцистичного, повсякденно-літературного, наукового, виробничо-технічного, художнього. Схарактеризовано їхні стильові засоби (лексичні, фразеологічні, граматичні), досліджено взаємодію функціональних стилів і специфіку стилістичних систем споріднених мов.

Мовні права в сучасному світі: Збірник наукових праць. – Ужгород, 2014. – 351 с.
Статті збірника висвітлюють соціолінгвістичне і юридичне поняття «мовні права». Обговорюються питання про природу, зміст і структуру мовних прав, ефективність міжнародних правових актів та декларацій у їх забезпеченні, роль мови в дер¬жавотворенні, міжмовну інтерференцію й екологію мови, мовні права носіїв діалектного мовлення і проблему мовного сепаратизму.

Півторак Г. П. Українці: звідки ми і наша мова. Дослідження, факти, документи. – К.: Віпол, 2014. – 280 с.
У книзі на основі найновіших досягнень історичних та філологічних наук популярно розказано про найдавніших мешканців на території сучасної України, про походження слов’ян і витоки українського етносу; спростовано доктрину про «давньоруську народність» і «спільну колиску» українців, росіян та білорусів, простежено основні етапи й особливості формування цих народів та їхніх мов, розкрито терміни «Русь», «Росія», «Великоросія», «Малоросія», висвітлено походження назви «Україна».

З тривогою та надією ми, академічні мовознавці, стежили за подіями довкола Майдану. Не лише тому, що під вікнами нашої установи свистіли кулі, лилася кров, гинули люди. Як і всі українці, ми гаряче поділяємо прагнення збудувати в країні цивілізоване, правове, справді демократичне суспільство.