«Словник української мови» (СУМ) – перший великий тлумачний словник, що з належною повнотою охоплює лексичний і фразеологічний склад української літературної мови від І. Котляревського до кінця 1970-х років.

Створений кількома поколіннями лексикографів Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні (А. А. Бурячок, В. В. Винник, Г. М. Гнатюк, С. І. Головащук, Л. С. Паламарчук, Л. О. Родніна, В. М. Русанівський, Л. Г. Скрипник, Т. К. Черторизька, Л. А. Юрчук та ін. – загалом понад 50 укладачів і редакторів). Паперовий оригінал вийшов у 11-ти томах (1970–1980). Налічує 134 058 реєстрових одиниць.

СУМ має нормативне спрямування. Крім загальновживаних слів, СУМ містить пасивну лексику, засвідчену в усній народній творчості та в текстах літературних класиків. Словник охоплює також частовживані діалектизми, слова, що стоять на межі літературного вживання, та надзвичайно різноманітний фразеологічний матеріал. До реєстрових одиниць подано: 1) тлумачення основних значень і відтінків значень; 2) наголос і найважливіші граматичні форми; 3) стилістичні ремарки та інші спеціальні позначки; 4) приклади вживання, взяті з різних літературних джерел.

Словник відзначено Державною премією СРСР (1983). Нині на його основі створюють нові тлумачні словники української мови.