З ініціативи ООН та ЮНЕСКО 11 січня кожного року у світі відзначають День слів удячності. Запровадили цей день для того, щоб нагадати про гарні манери та вміння бути вдячним. 11 січня бажано подякувати всім — рідним, близьким, друзям, колегам.

Ніщо не коштує нам так дешево й не цінується так дорого, як увічливість. Справді, слова вдячності здатні творити дива. Вони виражають увагу та повагу до інших людей, символічно повертають їм добро, дарують радість, налаштовують на позитив, покращують стосунки, допомагають нам стати ближчими одне до одного.

У кожній мові слова вдячності звучать по-своєму. Наприклад, південні слов’яни послугуються словами благодаря (болгари, македонці), хвала, захваљивати (серби), hvala, zahvaljujem (хорвати). Українці, коли хочуть висловити вдячність, кажуть спасибі або дякую.

З’ясувати походження першого слова нескладно. Виникло воно внаслідок стягнення та звукової видозміни давнього виразу съпаси Богъ, що буквально означало «хай спасе тебе Бог». Так казали співрозмовнику на знак поваги та приязні, бажаючи, щоб у нього все було гаразд. Прикметно, що словники української мови фіксують давнішу форму цього слова — спасибіг, а також похідну зменшено-пестливу форму — спасибоньки.

Значно більше похідників має в українській мові дієслово дякувати: вдяка, вдячливий, вдячний, вдячність, віддяка, віддячити, віддячливий, завдяки, завдячити, завдячливість, здякуватися, надякуватися, невдяка, невдячний, невдячник, невдячність, подяка, подякувати, подячний, роздякуватися.

А звідки ж походить слово дякувати? Про це в телевізійному сюжеті розповідає заступник директора Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні кандидат філологічних наук Олександр Скопненко.

Дивитися.