На засіданні вченої ради Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні з науковою доповіддю «Мовні засоби вираження морально-етичного портрету ченця у тексті Києво-Печерського патерика» виступила молодший науковий співробітник відділу російської мови кандидат філологічних наук Аліна Володимирівна Гончаренко.

Доповідачка наголосила, що одним із актуальних завдань сучасної історичної лексикології є відтворення мовної картини світу часів Київської Русі. Різними гранями вона віддзеркалюється у писемних пам’ятках ХІ — ХІІІ ст. Однією з таких граней є словесні портрети людини середньовічної доби. Особливе місце серед них посідають описи служителів релігійного культу, які поруч із описами князів та бояр найчастіше трапляються в ранніх текстах.

Найповніше для свого часу образи ряду давньоукраїнських ченців змальовано у пам’ятці початку ХІІІ ст. Києво-Печерському патерику. Усі житійні новели, які складають Патерик, об’єднані прагненням довести особливу святість Києво-Печерського монастиря. Ця святість виявляється передусім у подвижництві його чорноризців. Описові їхніх подвигів присвячено значну частину сторінок твору. Окрім власного прагнення до досягнення вищої духовної досконалості, життя ченців монастиря регулювали жорсткі правила, визначені у Студійському статуті, який вимагав якомога більшого утримання й відречення як від матеріальних цінностей, так і від власних життєвих пристрастей і звичок.





Ці обставини впливали на формування тих провідних рис, які визначали морально-етичний портрет ченця. У тексті Патерика його змальовано за допомогою близько 40 позитивно конотованих характеристик, побудованих за допомогою іменників страстотерпець, угодник, постникъ, прикметників святыи, блаженныи, преподобныи, праведыи, богоносный, богодухновенный, богословесный, смиренныи, кроткии, покоривь, тихии, многотерпѣливыи, милостивыи, словесних формул Христов слуга, человѣкь Божій, земный аггель и небесный человѣкь, Христовь въинь. Усі вони маркують семантику вірності християнському вченню, смиренності, стриманості, милосердя.

Негативні портрети ченців у Києво-Печерському патерику є одиничними. У них за допомогою слів санолюбець, скупь, немилостивый, лютый, немилосердъ, окаанныи викриваються такі гріховні риси як жадібність, злість, нездатність чи небажання до співчуття. Уведення подібних негативних описів має на меті показати, як за допомогою молитви і віри в Господа ченцям вдається стати на шлях виправлення.

Ужиті щодо духовних осіб лексеми із загальним значенням морально-етичної оцінки вказують на те, що у підборі характеристик священнослужителів відчутна орієнтація на норми літературного етикету та на панівне в Давній Русі поняття честі священнослужителя. За походженням і характером свого вживання розглянуті мовні одиниці виявляють безпосередню приналежність до церковно-книжної традиції. В основі їх використання лежать теологічні уявлення християнського культу, що може свідчити про трансформацію християнського ідеалу духовної особи на східнослов’янському ґрунті.