На засіданні вченої ради з науковою доповіддю «Мовно-інформаційний простір сучасної України та українське законодавство: соціолінгвістичний вимір» виступила в. о. завідувача відділу мов України кандидат філологічних наук Оксана Михальчук.

Доповідачка зазначила, що нинішня мовна ситуація в Україні й необхідність законодавчого врегулювання мовно-інформаційних відносин ставлять перед соціолінгвістикою низку нагальних завдань. Серед них — осмислити основні параметри мовно-інформаційного простору, виявити їх особливості з огляду на етномовну структуру українського суспільства, спрогнозувати вплив мовно-інформаційного простору на мовну свідомість, екологію мови та безпеку суспільства загалом. Такий аналіз стає особливо актуальним в умовах глобалізації та інтенсивних комунікативних потоків.

Важливо підкреслити, що зв’язок між інформацією та реципієнтом простежується не тільки на рівні змісту, але й у соціально зумовленому виборі — виборі інформації та виборі мови інформації. З погляду соціолінгвістики взаємини між мовою та інформацією актуалізуються в таких аспектах: 1) вибір мови інформації та можливості цього вибору; 2) відповідність законодавчо-нормативної бази з мовних та інформаційних питань (практичне застосування, збалансованість практики та закону); 3) зорієнтованість мовного менеджменту в інформаційному просторі; 4) адресат інформації (які соціальні групи здатні її сприймати); 5) засіб (документообіг, ТБ, преса, реклама тощо) та спосіб (мовна правильність інформації; візуальна наповненість тощо) подачі інформації; 6) мовна екологія в інформаційному просторі.

Хоч велика варіативність інформаційних відносин не дає змоги створити загальну модель мовно-інформаційного простору, доповідачка пропонує розглядати цю категорію з трьох ракурсів: 1) національний мовно-інформаційний простір як маркер держави; 2) мовно-інформаційний простір етномовних спільнот; 3) особистісний мовно-інформаційний простір.

Коли суб’єктом інформаційних відносин є держава, то фундаментом ланцюга суб'єкт — об'єкт — мова має бути національна інформаційна безпека. У сьогоднішній ситуації обміну інформацією безпека національного мовно-інформаційного простору, зокрема, залежить від ефективності законодавства, що окреслює основні рамки мовно-інформаційних відносин у сфері суспільного життя.

Розглядаючи мовно-інформаційний простір сучасної України в контексті мовних прав етномовних спільнот, О. Михальчук зауважила, що присутність мов зумовлена не етнічною структурою населення України, а тривалим впливом позамовних чинників і таким важливим соціолінгвістичним явищем у зв'язку «інформація — мова» як інформаційна потужність мови. Якщо вибір мови спілкування чи вибір рідної мови часто є суб’єктивними, залежить від індивідуальних чи спільнотних мовних пріоритетів і може мати символічний характер, то вибір мови інформації найчастіше є прагматичним. Через це завданням державної мовної політики щодо мови інформації є підвищення рівня інформаційної потужності української мови в різних сферах, зокрема, у сфері інформації енциклопедичної, науково-технічної, пізнавальної, екологічної тощо. Це дасть змогу і підвищити престиж державної мови, і забезпечити індивідуальні інформаційні потреби громадян.

У ракурсі мовно-інформаційний простір — особистість науковиця виділила такі основні соціолінгвістичні аспекти як: 1) мова інформації і мовна компетенція; 2) мовні права і потреби особи — реципієнта інформації; 3) доступність і достовірність інформації; 4) інформація і мовна свідомість.

У підсумку О. Михальчук наголосила, що при мовному плануванні кореляція взаємозв'язків мова — інформація має бути зорієнтована на принципи національного суверенітету та державності української мови, інакше в умовах глобалізації лінгвістичний імперіалізм інформаційно потужніших мов поглиблюватиме хаотизацію мовно-інформаційного простору і створюватиме нові прогалини в українськомовному контенті.

Виголошена наукова доповідь викликала жваве зацікавлення та обговорення.