Доповідь присвячена першому в лінгвославістиці дослідженню джерел українських прислів'їв у збірці Ф. Л. Челаковського «Mudrosloví národu slovanského ve příslovích» (1852). Укладач прагнув показати все слов'янське паремійне багатство в одній книзі. Біля кожної паремії він ставив ремарку про слов’янську мову. Підраховано, що Словник містить, зокрема, 273 українські прислів'я та приказки (ремарка mr. «малоруське») та 154 паремії з галицьких діалектів (ремарка hal. «галицьке»).

У результаті аналізу встановлено джерела 57 українських прислів'їв, які Фр. Л. Челаковський подав у своїй збірці «Mudrosloví národu slovanského ve příslovích». Це були переважно дослівні переклади. Залучення до збірки українських прислів'їв мало велике лінгвокультурологічне значення.

Варто уточнити хронологічний період виникнення цих прислів'їв — не раніше середини XVI ст. Порівняння текстів Ф. Л. Челаковського з українськими джерелами показало, що основна їх частина походить зі збірки 1834 р. В. Н. Смирницького.

Темі козацтва та козаків Ф. Л. Челаковський приділив багато уваги. Серед прислів'їв, які поширені в сучасній чеській мові, найвідомішим є Терпи, козаче, отаманом будеш — Trp, kozáče, budeš atamanem (Čel. 139).

Перша лексикографічна фіксація цього прислів'я належить російському рукописному джерелу 1741 р. А. І. Богданова. Але оскільки рукопис було опублікованого лише 1961 р., першим друкованим джерелом вважаємо «Письмовник» 1769 р. М. Г. Курганова, з якого Ф. Л. Челаковський і переклав досліджуване прислів'я в російській редакції.

Виходячи з хронології публікацій творів К. П. Масальського та М. В. Гоголя, констатуємо, що прислів'я в рос. Терпи, казак, атаман будешь уперше як елемент художнього твору вжито у К. П. Масальського в однойменній повісті «Терпи казак, атаман будешь» (1829 р.).

Незважаючи на те, що прислів'я Терпи, козаче, отаманом будеш стало широко відомим завдяки повісті М. В. Гоголя «Тарас Бульба», написаної російською мовою, за походженням ми вважаємо його типово українським. Козацтво — це явище української історії та культури як за територіальним, так і за духовним наповненням, а повість «Тарас Бульба» за своїм характером та емоційним напруженням глибоко національний твір про долю козацької України.

В окремих випадках український вплив на чеську пареміологію виявлявся успішний. «Прислів'я, які вводяться в ужиток за спільною безсловесною згодою, утверджуються судом народним і правом давності на безстроковий термін» (Сн. 1831: 174). Є підстави сподіватися, що таким і залишиться український внесок у чеську пареміологію.