З науковою доповіддю «Відображення національних стереотипів в етноніміці сучасних європейських мов» на засіданні вченої ради виступив завідувач сектора порівняльно-історичного і типологічного мовознавства доктор філологічних наук Володимир Пономаренко.  

Як відзначив доповідач, дослідження етнонімів, надто в порівняльному аспекті, лишається актуальним, бо в цій царині досі існує чимало нез’ясованих питань і неоднозначних тлумачень. Тема набуває особливої значущості з огляду на пожвавлення міжнародних зв’язків, адже етноніми відображують мовні контакти як частину зв’язків міжетнічних.

Класифікація етнонімів за походженням передбачає поділ їх на авто- та алоетноніми. Більшість становлять самоназви (українці, Polacy, English, Français, italiani), яким протиставлені іншомовні етноніми, що етимологічно не збігаються з самоназвами. Останні свідчать про неповторність історії мов та міжмовних контактів (греки, албанці, вірмени, фіни). Хрестоматійними в цьому плані є назви німців у слов’янських мовах, а також назви росіян у низці мов (лтc. krievi, ест. venelased, фін. Venäläiset).

Етнонімічні назви можна також поділити на власне етноніми й так звані етнофобізми (етнофолізми або ж національні прізвиська). Якщо перші – це «нормативні» словникові етноніми без чітко виражених конотацій, то другі позначені негативно-оцінним забарвленням, виступаючи засобом дистанціювання від представників інших народів: укр. кацапи, москалі, московці, москвини, ляхи, австріяки, пол. kacapy, moskale, рос. хохлы, укры, укропы, чухонь, хачи(ки), банабаки, чурки, чучмеки, чалдоны, азеры/ары, лабасы тощо.

Етнофобізми є проявом ксенофобії, неодмінним компонентом «мови ворожнечі». Фактично вони перебувають поза межами літературної норми, хоч подекуди використовуються зі стилістичною метою. Прикметно, що з різних історичних причин деякі етноніми в одних мовах набувають негативних ознак (напр., укр. жиди, рос. жиды), тоді як в інших — лишаються нейтральними (пол. Żydzi, чеськ. Židé, лит. žydai, угор. Zsidók).

За структурними або семантичними ознаками етнофобізми здатні об’єднуватися в найрізноманітніші групи. Наприклад, утворені за допомогою зменшувальних суфіксів: рос. французишка, немчура, китаёза, япошка, америкос, мексикос, ісп. franchón, franchote, franchute «француз», catalino «каталонець», франц. franchoillard і fran(s)quillon «француз». Або такі, що мають в основі характерні продукти харчування: рос. бульбаши «білоруси», лягушатники «французи» (пор. & укр. жабоїди), макаронники «італійці», англ. Frogs «французи», франц. macaronis, ісп. spaghettis або нім. Spaghettifresser «італійці», пол. kartoflarzе і kartoflannikі «німці».

Етноніми нерідко входять до складу фразеологізмів, що засвідчує їхній тривалий історичний «стаж», а також різнорідні уявлення стосовно представників інших етносів. Найдавніші походять з Біблії (укр. вавилонська вежа, англ. Tower of Babel, нім. Turmbau zu Babel, франц. tour de Babel) та античної міфології (лат. equus Trōjānus, франц. cheval de Troie, англ. Troyan Horse, укр. троянський кінь). У цьому зв’язку цілком прозорою видається мотивація сучасних назв на кшталт англ. Trojan Horses (укр. трояни, троянці) на позначення шкідливих комп’ютерних програм.

У складі фразеологізмів етноніми яскраво віддзеркалюють історію народів, зокрема різні колізії, аспекти менталітету, спосіб життя, соціокультурні особливості. Скажімо, назви рідних мов народи використовують для позначення ясності, прозорості мовлення: ісп. hablar en buen romance (cristiano), букв. «розмовляти гарною романською (християнською) мовою», порт. bem vê que lhe falo português, букв. «ви ж бачите, що я розмовляю португальською», пор. рос. я вам русским языком говорю або франц. je vous le dis en bon français «я кажу це вам доброю французькою», іт. parlare italiano («говорити італійською») або рум. româneşte iţi spun букв. «кажу, здається, румунською».

І навпаки, на позначення незрозумілого мовлення виступають назви генетично віддалених мов, найчастіше грецької або турецької: ісп. hablar en griego, іт. parlare in greco «говорити грецькою» або parlare turco «говорити турецькою», рум. vorbi turceşte. Назви давньогрецької мови побутують в образних виразах на кшталт іт. parlare greco «розмовляти грецькою» з переносним значенням «говорити нісенітниці», ісп. hablar en griego «т. с.», франц. cela est du grec pour moi або порт. isso para mim é grego букв. «це для мене грецьке», пор. англ. it is Greek to me «це для мене зовсім незрозуміле». Спільною основою тут виступає середньовічний латинський вираз Graecum est: non potest legi «це грецьке, це не можна прочитати» (пор. ще укр. китайська грамота).

У підсумку доповідач наголосив, що наведені мовні факти і явища мають універсальний характер, специфіка ж полягає в тому, що відповідні форми вербалізації в різних мовах надають інформацію, стосовну історії різних етносів, їхніх культурних, психологічних та інших особливостей, створюючи повнішу картину того, що називається етнічною ментальністю.

Присутні на засіданні високо оцінили наукову доповідь В. П. Пономаренка. Були поставлені запитання, на які доповідач дав посутні й розгорнені відповіді. Учена рада ухвалила рішення рекомендувати опублікувати (у розширеному вигляді) доповідь в одному з найближчих номерів журналу «Мовознавство».