В Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України відбулася презентація нових видань: монографії академіка НАН України Віталія Скляренка «Дослідження з етимології та історичної лексикології української мови» та науково-популярної книжки академіка НАН України Григорія Півторака «Історична правда проти імперської облуди».

У вступному слові директор Інституту доктор філологічних наук, професор Богдан Ажнюк наголосив, що обидві праці сперті на міцну фактологічну основу й враховують найновіші досягнення історичної лінгвістики. Книжки проливають світло на засадничі питання нашого минулого: походження українців, росіян та їхніх мов і про те, кому належить мовно-літературна спадщина Київської Русі.

Представляючи свою монографію В. Скляренко розповів, що в ній викладено нову концепцію походження назв Русь і Варяги. Традиційно в них убачають скандинавське коріння, натомість український учений виводить ці слова із середовища прибалтійських слов’ян. У монографії подано й нову етимологію назви Україна, запропоновано оригінальні тлумачення 56-ох «темних місць» у видатній пам’ятці давньоруської писемності — «Слові о полку Ігоревім». Дано пояснення кількадесяти етимологічно складних українських слів, як-от чоловік, невістка, коровай, ластівка, лад, краса, стегно, пазуха, гідний тощо.

Книжка Г. Півторака — це професійна, аргументована відповідь філолога на претензійні заяви найвищих посадовців Російської Федерації та поширювані в російських ЗМІ псевдонаукові твердження про росіян та українців як «один народ», що нібито приречені жити в одній державі зі столицею в Москві, про «нерозривну єдність» їхньої історії та культури, про «штучність» української державності, неповноцінність і безперспективність української мови. Як показує автор, усі ці «відкриття» аж ніяк не нові: їх реанімовано з ідеологічного арсеналу колишньої російської, а потім і радянської імперії.

Видання викриває механізми фальсифікації російськими та радянськими істориками правдивої історії українців і росіян. На підставі фактів і документів Г. Півторак доводить тезу про Київську Русь як про ранню українську державу, а не «спільну колиску трьох братніх народів». У праці виділено основні етапи й особливості формування українців, білорусів та росіян як окремих народів, висвітлено їхні ментальні відмінності, простежено, коли і як москвини присвоїли первісну назву нашого краю Русь, перетворивши її на Росію.

Під час обговорення, Б. Ажнюк нагадав, що українцям уже тривалий час силкуються накинути імперсько-шовіністичну концепцію «російського світу». Нагальне завдання вітчизняних гуманітаріїв — протиставити їй наукового обґрунтовану концепцію українського світу. Презентовані книжки саме й могли б лягти в основу цієї концепції.

Академік НАН України Микола Жулинський відзначив, що перед нами й досі гостро стоять питання про те, як консолідувати українську націю, як сформувати українську ідентичність, як протистояти нав’язуваній нам панросійській ідентичності. Те, що ці проблеми аж ніяк не надумані, засвідчують недавні трагічні події в Криму та на Донеччині. Знання української мови, історії, культури, традицій — запорука успішного вирішення цих проблем. Ось чому ідеї, які містять праці В. Скляренка і Г. Півторака, важливо донести до найширшого загалу українців. Для цього їхні праці варто видати більшими тиражами.

Високу оцінку презентованих видань висловили також академік НАН України Володимир Широков, Міхаель Мозер, Лариса Шевченко, Олександр Тараненко, Сергій Єрмоленко.

Учасники обговорення зійшлися на думці, що обидві книжки — посутній внесок Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні у справу зміцнення української державності, плекання  історичної пам’яті, національної та мовної свідомості українського народу.

Переглянути відеозапис презентації: https://bit.ly/2S3hNFz