20 липня 2020 р. на 82-му році пішов із життя видатний мовознавець, талановитий організатор науки, академік НАН України, Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Премії НАН України ім. О.О. Потебні (2001), директор Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України (у 1996‒2017 рр.) Віталій Григорович Скляренко.

Нашій Установі Віталій Григорович віддав 56 років сумлінної, самовідданої праці. Тут він сформувався як науковець, створив усі свої найвизначніші праці в галузях акцентології, етимології, історії мови. Доробок його став окрасою вітчизняної лінгвістики.

У 1963–1966 рр. В. Г. Скляренко навчався в аспірантурі нашого Інституту. Працював науковим, старшим, провідним науковим співробітником, з 1985 р. до 1996 р. заступником директора Інституту, з 1997 р. і до 2017 р. – директором Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, а з березня 2017 р. – почесним директором. У 1992 р. В. Г. Скляренко був обраний членом-кореспондентом НАН України, а 2003 р. – академіком НАН України. У 2004–2009 рр. був академіком-секретарем Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України і членом Президії НАН України, а з 2009 р. радником Президії НАН України. В. Г. Скляренко – Заслужений діяч науки й техніки (2003 р.); у 2007 р. нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.

Саме В. Г. Скляренко розпочав системне вивчення історії українського наголосу. Результатом його наполегливої праці в цій ділянці став ґрунтовний опис історії наголосу іменника від праслов’янського періоду до нашого часу в монографії «Історія українського наголосу. Іменник» (2006 р.), до якого він ішов через праці «Історія акцентуації іменників а-основ української мови» (1969 р.), «Історія акцентуації іменників середнього роду української мови» (1979 р.), «Нариси з історичної акцентології української мови» (1983 р.), а головне, – через вивчення природи праслов’янських інтонацій, над чим учений працював, з невеликими перервами, близько тридцяти років. 2017 р. побачила світ монографія В. Г. Скляренка «Історія українського наголосу. Дієслово», що стала логічним продовженням його акцентологічних пошуків. Остання прижиттєва монографія вченого «Дослідження з етимології та історичної лексикології української мови» вийшла друком 2018 р.

Вивчення природи балто-слов’янських і праслов’янських інтонацій, зібраний і опрацьований величезний фактичний матеріал східнослов’янських і південнослов’янських мов дали змогу В. Г. Скляренкові реконструювати праслов’янську акцентну систему, по-новому пояснити цілий ряд акцентологічних явищ і процесів праслов’янської мови. В. Г. Скляренко створив оригінальну теорію праслов’янського наголосу. Результатом його багаторічної праці в галузі праслов’янського наголосу стала перша у славістиці ґрунтовна монографія «Праслов’янська акцентологія» (1998 р.).

Віталій Григорович розвинув теоретичні положення своїх попередників – представників класичної акцентології, а низку складних акцентологічних проблем розв’язав по-новому. Саме з його ім’ям пов’язане формування визнаної у світі Київської акцентологічної школи.

В. Г. Скляренко вперше в славістиці створив повну праслов’янську акцентологію, він поставив собі за мету створити повну історію українського наголосу й був дуже близький до втілення своєї мрії...

Учений відомий також як автор багатьох етимологічних розвідок. Він співавтор і співредактор «Етимологічного словника української мови» в 7 томах, який уважають одним із найкращих у слов’янському світі словників такого типу. Інші його праці: «Темні місця у „Слові о полку Ігоревим”» (2003) та «Русь і варяги» (2006) – присвячено важливим, але нерозв’язаним проблемам етимології та історичної лексикології. Ці книги відзначаються широтою залученого матеріалу, свіжим поглядом, переконливістю аргументів.

В. Г. Скляренко, людина активного творчого пошуку, ніколи не шукав легких шляхів у науці, не втрачав творчого запалу, був великим життєлюбом.

Висловлюємо глибокі співчуття рідним, близьким і колегам покійного у зв’язку з непоправною втратою.

Вічна Йому пам’ять!