Тлумачний словник української мови
ВІВЧАРКА, и, ж. Назва породи собак, яких використовують переважно для охорони отари овець, складів і т. ін. Вівчарки нюхають вітер і одним оком скоса поглядають на вівці, чи все в порядку (Коцюб., II, 1955, 320); Величезна вівчарка з розгону стрибала на Василя й збивала його з ніг (Донч., VI, 1957, 202).