Селігей П. О. Світло і тіні наукового стилю. – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2016. ‒ 627 с.

Це видання зацікавить кожного, хто пише або читає наукову літературу. Що таке читабельний науковий твір? Чи потрібно вченому бути хорошим стилістом? Як краще розповісти про своє дослідження? Як можна писати, а як ні? Відповіді на ці запитання містить пропонована книжка. Ви дізнаєтеся, що таке «науковий жаргон», чому він перешкоджає розвитку науки, чим відрізняється від комунікативно досконалих текстів. Докладно йдеться про різноманітні стильові засоби, завдяки яким писемне мовлення стає змістовним, виразним, цікавим і переконливим.

Півторак Г. П. Історико-лінгвістична славістика: Вибрані праці

Півторак Г. П. Історико-лінгвістична славістика: Вибрані праці (До 80-річчя від дня народження та 50-річчя наукової діяльності). – К.: Наукова думка, 2015.
Збірник містить найважливіші наукові праці академіка НАН України Г. П. Півторака різних років – деякі монографічні дослідження та окремі статті з етно- і глотогенезу східних слов’ян, загальнославістичної проблематики, історії української мови, діалектології, білорусистики тощо, опубліковані окремими виданнями, а також у збірниках матеріалів міжнародних конгресів та конференцій і в науковій періодиці.

Селігей П. О. Етимологічний словник запозичених суфіксів і суфіксоїдів в українській мові.

Селігей П. О. Етимологічний словник запозичених суфіксів і суфіксоїдів в українській мові. – К.: Академперіодика, 2014. – 324 с.
Це перший у світовій лексикографії спеціальний етимологічний словник су¬фіксів. На основі здобутків сучасного порівняльно-історичного мовознав¬ства висвітлено походження запозичених суфіксів і суфіксоїдів (зокрема, кінцевих терміноелементів) української мови. Словникова стаття містить тлумачення реєстрової одиниці, приклади її вживання, відповідники в інших слов’янських мовах, далі простежено історію та шляхи її запозичання, вказано етимон, час першої писемної фіксації або словотвірну модель у мові-джерелі, наведено етимологічні паралелі з інших індоєвропейських мов та реконструйовану праформу.

Мірошниченко І. М. Фразеосемантичне поле «працьовитість / неробство» в польській мові.

Мірошниченко І. М. Фразеосемантичне поле «працьовитість / неробство» в польській мові. – К.: Наук. думка, 2014. – 248 с.
У монографії досліджено ієрархічну структуру фразеосемантичного поля «працьовитість / неробство». Змодельовано фразеосемантичні мікрополя, встановлено їхні ядерні та периферійні зони. Проаналізовано системні зв’язки у межах фразеосемантичного поля «працьовитість / неробство» – варіантність, синонімію, антонімію, полісемію. Розкрито внутрішню форму фразеологізмів досліджуваних тематичних груп і простежено її зв’язок з етнокультурними факторами. Здійснено спробу уточнити етимологію окремих фразеологізмів.

Лучик В. В. Етимологічний словник топонімів України.

Лучик В. В. Етимологічний словник топонімів України. – К.: Академія, 2014. – 544 с.
У словнику, що містить понад 2600 етимологічних статей, пояснено походження близько 3700 сучасних та історичних топонімів, які називають або називали раніше найвідоміші географічні об’єкти України: міста, селища міського типу, річки, озера, болота, гори, печери, ліси, заповідники, фізико-географічні та історико-етнографічні території тощо.

Півторак Г. П. Українці: звідки ми і наша мова. Дослідження, факти, документи

Півторак Г. П. Українці: звідки ми і наша мова. Дослідження, факти, документи. – К.: Віпол, 2014. – 280 с.
У книзі на основі найновіших досягнень історичних та філологічних наук популярно розказано про найдавніших мешканців на території сучасної України, про походження слов’ян і витоки українського етносу; спростовано доктрину про «давньоруську народність» і «спільну колиску» українців, росіян та білорусів, простежено основні етапи й особливості формування цих народів та їхніх мов, розкрито терміни «Русь», «Росія», «Великоросія», «Малоросія», висвітлено походження назви «Україна».

Збірник «Акцентологія. Етимологія. Семантика»

Акцентологія. Етимологія. Семантика: До 75-річчя академіка НАН України В. Г. Скляренка. – К.: Наукова думка, 2012. – 775 с.
Збірник містить статті провідних українських та зарубіжних мовознавців, присвячені питанням слов’янської акцентології, етимології (і не тільки слов’янської), лексикології, фразеології і семантики. Значну увагу приділено також проблемам історії української та інших слов’янських мчи, фонетики і граматики української мови, загального мовознавства.

Даниленко Л. І. Чеська мова: Підручник для студентів вишів

Даниленко Л. І. Чеська мова: Підручник для студентів вишів / За ред. В. М. Русанівського. – 3-є вид. – К.: Довіра, 2012. – 543 с.
Підручник є базовою навчальною книгою, в якій системно викладено основи фонетики, морфології та синтаксису чеської мови в зіставленні з українською з позицій комунікативного підходу і з урахуванням особливостей рідномовного оточення. Курс складається з фонетико-орфографічної (10 уроків) і граматичної (36 уроків) частин, розрахованих на початковий і середній рівні навчання (близько 450 годин).

Українсько-чеські паралелі в текстах і ситуаціях: Розмовник

Українсько-чеські паралелі в текстах і ситуаціях: Розмовник / Й. Ф. Андерш, Л. І. Даниленко, О. Л. Паламарчук та ін. – 3-є вид., допов. – К.: Довіра, 2012. – 477 с.
Перший у лексикографічній практиці розмовник «Українсько-чеські паралелі в текстах і ситуаціях» включає значну частину словникового складу української та чеської мов, варіанти ведення діалогу, словнички й типові вирази. У книзі вміщено зразки ділової, приватної та службової кореспонденції, найуживаніші чеські прислів’я та приказки. Розмовник призначений як посібник для студентів, викладачів і туристів, для усіх, хто цікавиться чеською мовою і бажає розширити свій словниковий запас та розвинути навички усного мовлення.

Вийшла монографія П. О. Селігея «Мовна свідомість: Структура, типологія, виховання»

У книзі запропоновано визначення й окреслено структуру поняття «мовна свідомість». З’ясовано її роль як чинника мовної поведінки, запоруки мовної стійкості та мовного порядку в державі. На основі ціннісного критерію розроблено типологію рівнів мовної свідомості. Розглянуто засади, методи, канали й основний зміст мовного виховання громадян України. Наголошено, що з огляду на глобалізацію піднесення мовної свідомості стає нині конче важливим і що майбутнє суспільство знань створює для цього найсприятливіші можливості.