Основний напрям діяльності відділу ‒ фундаментальні студії в галузі компаративістики та індоєвропейського мовознавства, стосовні семасіології, етимології, порівняльної лексикології і стилістики, соціо- та етнолінгвістики, здійснювані на матеріалі слов’янських (насамперед української), балтійських, германських і романських, а також інших індоєвропейських (зокрема кельтських) та неіндоєвропейських (фіно-угорських, тюркських) мов.

Дослідження лексико-семантичного, семасіологічного, словотвірного та фразеологічного рівнів індоєвропейських мов передбачає вивчення лексики цих мов у її зв’язках із історією, етимологією, семасіологією, словотвором, фразеологією, а також у плані міжмовних зв’язків та історичних контактів для реконструювання елементів духовної і матеріальної культури, як давньої, так і сучасної.

Дослідження етимології власних і загальних назв має на меті відображення в них історії і культури українського та інших європейських етносів, визначення ролі соціальних, культурно-історичних,  психологічних та інших чинників у ході формування лексичних розрядів, належних до словникового складу індоєвропейських мов, а також приділення особливої уваги зв’язкам між різними мовами, у тому числі такими, що не є близькоспорідненими, та їхнім мовним й позамовним наслідкам, як на попередніх історичних етапах, так і в сучасних умовах глобалізації.

Окремий вид діяльності становить лексикографічна робота, зокрема над українсько-англійським словником історичних та етнокультурних реалій України (у співпраці з іншими відділами).      

СПІВРОБІТНИКИ

ПУБЛІКАЦІЇ