ШТАНИ, ів, мн. 1. Одяг (перев. чоловічий), який має дві довгі або короткі холоші й закриває нижню частину тулуба та ноги. Туго росла дитина, а все ж підростала, і не стямилась [мати] навіть, як довелося шить їй штани (Коцюб., II, 1955, 306); Платон був одягнений в сині штани-кльош і матроську сорочку з білосніжним коміром (Збан., Таємниця.., 1971, 421); *0бразно. - Отож, громадяни європейці,- раптом звертається подоляк до уявної громади європейців,- отож! Не для того ми вас визволяли, щоб ви замість старих фашистів та понаставляли нових, у демократичних штанях! (Гончар, III, 1959, 206); // перен., розм. Особа чоловічої статі. [Степан:] Що ти глузуєш? Що ти з мене дурника робиш? [Прокіп:] Чому, ти сам сказав, що тепер спідниця штанам ходу не дає. Тому й кричу - геть бабів (Кори., II, 1955, 90).

^ Без штанів ходить (ходив, бігає, бігав) - про дуже маленького хлопчика; В одних штанах - нічого но маючи, без нічого. - А чого ж, палац таки можна спалити,- заступалися деякі дядьки за Левка. - Хай не муляє очі. Тоді й Ананас, як миленький, в одних штанах вискочить з села (Стельмах, І, 1962, 614); Залишитися без штанів - опинитися зовсім без засобів існування; розоритися; Протирати (протерти) штани див. протирати; Трусити штанами (штаньми) - боятися чого-небудь; тремтіти. - А що там таке, Іване Івановичу? - з благанням дивлюся на Горобця. - Штаньми трусиш? (Збан., Малин, дзвін, 1958, 11).

2. мисл. Шерсть, пір'я на зовнішньому боці ніг у тварини, які відрізняються від іншого покриву. Витяг [орел] назад коротку лапу в штанях з пір'я і розправив могутні крила (Донч., IV, 1957, 7).