Тлумачний словник української мови
ШИЛЬНИК1, а, ч. Багаторічна трав'яниста болотяна рослина, що має бульбоподібне стебло з пучком шпичастих листків на верхівці.
ШИЛЬНИК2, а, ч., розм. 1. Майстер, який виготовляє шила. Шильник берднику не товариш (Номис, 1864, № 1028).
2. заст. Шахрай.