Тлумачний словник української мови
ЧОРНОШКІРИЙ, а, е. Який має чорну, темну шкіру. - Сьогодні до вас я [Корсар] з рабом чорношкірим. - Здобутий у турків? (Бажан, Роки, 1957, 277); В тропічних лагунах назустріч кораблю пливли сотні пірог з чорношкірими тубільцями (Донч., Ю. Васюта, 1950, 68); Порались біля горнил і чорношкірі гамарники (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 329); // у знач. ім. чорношкірий, рого, ч.; чорношкіра, рої, ж. Людина темної раси, яка має таку шкіру; негр. Справа - білий, зліва - чорношкірий, Так ми засідаємо щодня (Дмит., Осінь.., 1959, 19).