ЧЕКАН1, а, ч. 1. військ., іст. Старовинна ручна зброя, що являє собою загострений молот з довгим держаком (використовувалася перев. для удару по голові); келеп. Не піддавалися вони [двері] ані шаблям, ані списам, ані чеканам (Тулуб, Людолови, II, 1957, 127).

2. Інструмент для чеканення, який нагадує тупе зубило; карбівка. Сидить Андрій Васильович у майстерні, виконує чекани найрізноманітніших конфігурацій. Бо для кожного штриха - новий чекан (Рад. Укр., 10.I 1969, 4).

3. діал. Кирка.


ЧЕКАН2, а, ч. Невеликий степовий дикий птах з коротким дзьобом. У південних степах нашої країни живе такий собі непоказний птах - чекан-танцюрист (Наука.., 8, 1966, 31).