ЦИНА, и, ж., заст. 1. Олово.

2. Цинк; // Вироби, предмети з цинку або покриті цинком. А хіба коня погано буде купити? ..І корів штук троє. І землі прикупити. І стодолу поставити. Хай хоч не під циною, але простору і з доброго дерева, щоб і синам, і онукам служила... (Мур., Бук. повість, 1959, 49).