ФІОРД, у, ч. Довга й вузька морська затока, переважно з високими стрімкими берегами. У сушу [Скандінавського півострова] далеко заходять глибокі, довгі і звивисті затоки з високими стрімкими берегами, так звані фіорди (Фіз. геогр., 6, 1957, 11); Наближаючись до фіорду Марті, «Лахтак» потрапив у семибальну кригу (Трубл., Лахтак, 1953, 197).