ФОРМОТВОРЕННЯ, я, с. 1. Утворення, поява нових форм. В історичному процесі формотворення народного зодчества, і зокрема, дерев'яного, природні умови відіграли значну роль (Дерев. зодч. Укр., 1949, 7); Взаємодія людини з природою в процесі доцільного, трудового формотворення є технічною стороною праці, а взаємодія між людьми становить її соціальну сторону (Ком. Укр., 12, 1969, 34); Формотворення рослинних організмів.

2. лінгв. Утворення граматичних форм того самого слова; словозміна. Формотворення за аналогією полягає у зміні зовнішнього вигляду граматичних форм внаслідок підсвідомої заміни в них одного елемента іншим (Мовозн., XVI, 1961, 24).