УПОРЯДКОВУВАТИ (ВПОРЯДКОВУВАТИ), овую, овуєш, недок., УПОРЯДКУВАТИ (ВПОРЯДКУВАТИ), ую, уєш, док., перех. 1. Доводити до ладу що-небудь, робити належний порядок у чомусь. Це була звичайна розмова про те, як він у госпіталі впорядковував записи Брянського перед тим, як послати їх в наркомат (Гончар, III, 1959, 231); Хмельницький день і ніч упорядковував полки (Кач., II, 1958, 456); Він того ж дня упорядкував найголовніші справи (Л. Янов., І, 1959, 378); Дорогою силкувалася [Целя] впорядкувати свої думки, зупинити їх на чімось однім (Фр., II, 1950, 309); // Гарно, добре влаштовувати, забезпечувати всім необхідним для нормального життя, праці і т. ін. (житло, місто тощо). Надто втомлений був [Каргат], щоб упорядковувати своє нове житло (Шовк., Інженери, 1948, 4).

2. Систематизувати, складати, підбирати в певному порядку (який-небудь матеріал). Він зібрав чимало етнографічного та лексичного матеріалу і тепер упорядкував його (Гр., II, 1963, 78).