ТРУТИЗНА, и, ж., нар.-поет. Те саме, що отрута. [Катря:] Тут якісь краплі. Лікар.. казав, що страшна трутизна, - зразу може покласти... (Стар., Вибр., 1959, 217); Гадина має трутизну - Спалим її вогнем. Ворог іде на вітчизну - Ми йому шлях перетнем (Павл., Пальм. віть, 1962, 91); Найстрашніший гріх, Найтяжча вина - Се погорди сміх, Зради трутизна (Вороний, Вибр., 1959, 140); Хлопець задумався, бо вже юнацька душа затруїлась трутизною успіху (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 244).