СУДНИК, а, ч. 1. Полиця, шафа для зберігання посуду, а також продуктів, напоїв і т. ін. Донька.. жваво налагодила що слід до чаю, витягла з скрині в'язку бубликів, достала з судника десяток черствих пряників (Л. Янов., І, 1959, 215); Торохнуло й покотилось щось над хатою. Дзвенять шибки, посуд на суднику, на воднику у сінях відра (Вас., Вибр., 1954, 70).

2. Поличка з образами; божник, божниця. У куточку, на суднику, горів гасник (Скл., Карпати, II, 1954, 159).