Тлумачний словник української мови
СТУПАНКА, и, ж., заст. Нерухомі сходи, які складаються з ряду східців. Хо вступає в здоровезну кам'яницю, лізе, покректуючи, по ступанці високо, аж «під небо», втискається в маленьку кімнату (Коцюб., І, 1955, 169); Ступанка не довга була, сходців [східців] шість, а там вправо іще ступанка в сінці - на два сходці (Свидн., Люборацькі, 1955, 23).