СТАРКА, и, ж. 1. Сорт міцної витриманої горілки. Макшеєв розливав по чарках міцну старку (Тулуб, В степу.., 1964, 328); Старка пахла всіма травами полтавського степу, і були в тому букеті і чебрець, і деревій, і ромен-зілля, і материнка (Цюпа, Краяни, 1971, 289).

2. Стара птиця. Кури та індички в перший рік несучості дають в середньому більше яєць, ніж переярки або старки (Птахівн., 1955, 23).