СПИЧКА, и, ж. Загострена паличка. Де козаки чи кашу варили, чи круг огнища з салом на спичках сиділи,.. він до їх і пристане (П. Куліш, Вибр., 1969, 158); Наколов [Федоров] спичкою галушку у відрі, покуштував (Шер., В партиз. загонах, 1947, 75); * У порівн. То учувався йому глухий, здавлений сміх; то, мов ненароком, гострі, як спички, жарти в розмові (Мирний, І, 1949, 310).

@ Брати (взяти і т. ін.) на спички кого - кепкувати з кого-небудь. - Там сусіди любі та милі так тебе на спички і беруть, а тут ще і дома (Мирний, IV, 1955, 82); Заганяти [гострі] спички у серце див. серце; Стирчати (стриміти) спичкою в (на) оці (очах) див. стирчати, стриміти.