СНІГУРОЧКА, и, ж. 1. Пестл. до снігурка 1, 2. * У порівн. Іноді Маковей соромливо гарцював конем перед Шурою, і вона, білолиця, тендітна, мов снігурочка, задумано посміхалась йому (Гончар, III, 1959, 441).

2. тільки мн. Те саме, що снігурка 3.