РІЗНИК, а, ч. 1. Той, хто забиває худобу або птицю на м'ясо. Лукія колись у селі бачила, як різник зарубав теля (Донч., III, 1956, 24); * У порівн. Злиняла гімнастерка.. на солдаті не була підперезана ременем, розстебнутий комір, безладно закочені рукава, як у різника (Ле, В снопі.., 1960, 215).

2. Продавець м'яса; м'ясник. Ще не мало йому приходилося у той день бігати. До хлібника, до різників, повара найняти (Мирний, III, 1954, 286).