РИБАЛКА, и, 1. ч. і ж. Людина, яка ловить рибу, займається рибальством. На березі Рибалка молоденький На поплавець глядить і примовля: «Ловіться, рибочки, великі і маленькі!» (Г.-Арт., Байки.., 1958, 76); Ще малим мене за руку До рибалок дід повів. - Покажіть, - сказав, - онуку, Як то ловлять окунів (Нагн., Вибр., 1957, 46).

2. тільки одн., ж., розм. Те саме, що риболовля. Ще за часів Гомера й Феокріта Була у цвіт поезії повита Забава наша. У Назона теж Ти про рибалку спогади знайдеш (Рильський, 1, 1960, 168); - Колись, маленькою, мене брали на рибалку (Собко, Срібний корабель, 1961, 59).

3. тільки ж., діал. Чайка. Пливуть собі [козаки] та співають; Рибалка літає... (Шевч., І, 1963, 66); Літають над морем рибалки й баклан. - Рибалки - білясті, баклан - чорнявий. Ловлять рибу (Вишня, І, 1956, 177).