ПІДРИВНИК, а, ч. 1. військ. Спеціаліст з підривних робіт; сапер. Всім тут відомо, що під час війни був їхній бригадир підривником в партизанському з'єднанні (Гончар, Тронка, 1963, 270); // гірн. Той, хто підриває гірські породи. Підривники скинуть на дно Малоалмаатинської ущелини.. перший схил, відірвавши мало не половину гори (Веч. Київ, 16.ХІ 1966, 4).

2. Капсуль, запал для здійснення вибуху; детонатор.