ПУФИК, а, ч. Зменш.-пестл. до пуф 1. Він швидкими кроками мережить кімнату з кутка в куток, обминаючи пуфики, недоладно розставлені по кімнаті (Рибак, Помилка.., 1956, 183); На пуфиках,.. випростовуючи спини, сиділо кілька військових і один цивільний (Загреб., Європа 45, 1959, 295).