Тлумачний словник української мови
ПРОТИЧКА, и, ж., розм. Металевий прутик для чищення люльки. Полапавши й витягши люльку, довго він довбався в ній протичкою (Мирний, І, 1949, 278); Він набивав свою люльку з мідяною протичкою, оздоблену бляшками, з довгим цибухом (Сміл., Сад, 1952, 251).