ПРОСТИНЯ, простині, ж. Те саме, що простирало. Зосталася сама мати і почала перестилати маленьку постілоньку: перебила подушку, заслала простинею, покрила коцем (Мирний, І, 1954, 323); Укрита простинею, горілиць лежить в постелі Людмила (Головко, І, 1957, 474).