ПРИБОР, у, ч. Комплект, набір предметів для певного використання. Мавпочка сиділа праворуч у кутку, на столі, між графином та чайним прибором (Ільч., Серце жде, 1939, 114); У кімнаті викладачів на столі - порцеляновий письмовий прибор (Вол., Наддн. висоти, 1953, 146); Прибор для гоління; // Комплект, набір предметів, який ставиться для їди й пиття одній людині. - Сюди, сюди, прошу вас, Галино Андріївно! - і показала [куховарка] на окремий столик, на якому стояли два прибори (Крот., Сини.., 1948, 54); На покуті великий стіл, уже накритий скатертиною, з приборами чоловік на десять (Головко, II, 1957, 44).