ПРАС1, у, ч., рідко. Те саме, що праска. Нагрівся прас. Прасувала, клала до складочки складочку (Дор., Не повтори.., 1968, 118); Порскнувши водою на штани, він так натиснув прасом, що стіл затріщав (Бойч., Молодість, 1949, 16).


ПРАС2, у, ч. Прес. Оце в мене сир під прасом (Сл. Гр.).

@ Давати (дати, задавати, задати) прасу кому - сильно бити когось. Тут на бігу поймав [Еней] за рясу Попа Рутульського полку, Смертельного задавши прасу, Як пса покинув на піску (Котл., І, 1952, 260).