ПОМАРАНЧЕВИЙ, а, е. 1. Прикм. до помаранча і помаранч. Насамперед [на Капрі] - виноград.. Рядом з ним садки, повні помаранчевих і цитринових дерев (Коцюб., III, 1956, 332); В кам'яних будинках, оточених помаранчевими садами, мліли від спеки іноземні посли (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 285); // Вигот. з плодів помаранчі. Зовсім розгублений сів я пити чай з помаранчевим варенням (Ю. Янов., II, 1958, 122); Василько випив півпляшки помаранчевого ситра (Сміл., Крила, 1954, 23).

2. Який має колір шкірки помаранчі; оранжево-червоний. Промені сонця помаранчевого кольору малюють якийсь гротеск на стіні (Вільде, Винен.., 1959, 43).

3. у знач. ім. помаранчеві, вих, мн. Підродина родини рутових, яка включає цитрусові й деякі інші субтропічні вічнозелені рослини.