Тлумачний словник української мови
ПОМАРАНЧ, а, ч. Те саме, що помаранча. На пагорбах росли стрункі смереки й кипариси. Поміж них в'юнилися алеї з лип, каштанів і диких помаранчів (Смолич, І, 1958, 56); - Діду, дайте помаранч! - попросив він (Донч., VI, 1957, 118).