ПОЛОВИНЩИК, а, ч., заст. 1. спец. Той, хто має половину паю в якій-небудь справі або володіє яким-небудь майном із кимсь удвох.

2. Той, хто обробляє землю з половини. Хто мав який-небудь шматочок свого поля, сяк-так його шкрябав, засівав; а хто не мав - приставав за половинщика до того, в кого було поля багато (Мирний, IV, 1955, 240); - На твоєму полі будяки, як гай, шумітимуть, а у твого половинщика жито таке заввишки, як людина, колоситиметься (Бурл., О. Вересай, 1959, 166).