ПОДІЛОК1, ПОДОЛОК, лка, ч. Зменш. до поділ. Садок був невеличкий, але рясний. Нешироким поділком він простягсь аж до річки (Гр., І, 1963, 350); Груша родить багато.. Устає вдосвіта моя [дружина], назбирає в поділок (Козл., Сонце.., 1957, 60); - Ліда в своїй чудесній сукенці.. щоранку буде виганяти корову, а вечорами доїти, підкасавши подолок (Коцюб., II, 1955, 388); Закрутилася стара по хаті, подолком лаву здмухує (Стельмах, І, 1962, 60); * Образно. Спустила хмарка на луги Мережані подолки (Тич., І, 1957, 32).


ПОДІЛОК2, лку, ч., діал. 1. Ділянка землі, виділена в користування селянській родині в дореволюційний час. Поділку у їх по дві десятини (Сл. Гр.).

2. Долівка. Люлька випала йому з зубів і лежала на поділку (Фр., V, 1951, 318).