ПОВІДДЯ 1, ПОВОДДЯ, я, с. Те саме, що повід 1. І такий не один Повесні челядин Рвавсь, мов кінь застоялий з повіддя (Манж., Тв., 1955, 80); Бійці підтягують поводдя Вороначам своїм (Мал., З книги життя, 1938, 19).


ПОВІДДЯ2 див. повідь 1.