ПЛІТЬ 1, і, ж. 1. Витке стебло.

2. рідко. Плетений, грубий батіг; нагайка. Да взяв милий дротяну пліть (Чуб., V, 1874, 592); Міцно юнак ударив Пліттю коня гнідого І полетів в погоню (Перв., З глибини, 1956, 179).

3. діал. Сплетена з соломи стрічка, з якої потім зшивається бриль. - А пліті на бриль даси? Ти ж собі налагодив!.. (Коцюб., І, 1955, 100).


ПЛІТЬ2, і, ж. Збірн. до плітка2 1. Я був малий і рідко докидав Своє слівце про очерет, про став, Про хитру пліть, про ненаситну щуку (Рильський, II, 1960, 117).