Тлумачний словник української мови
ПАТИНКИ, ів, мн. (одн. патинок, нка, ч.), заст. Туфлі без закаблуків у деяких східних народів. Тихо ступали жовті патинки [Фатьми] по кам'яних сходах (Коцюб., І, 1955, 395); Старі й молоді в пейсах, в довгих лапсердаках, в патинках обліпили гарбу з гноєм, везуть, спітнілі (Вас., Незібр. тв., 1941, 217).