ПАРУБОК, бка, ч. 1. Молодий чоловік; юнак. Еней був парубок моторний І хлопець хоч куди козак (Котл., І, 1952, 65); Попереду з веслом у руці, насвистуючи якусь пісеньку, шкутильгає босоногий парубок (Стельмах, II, 1962, 55).

2. Нежонатий чоловік. - Хіба ж ти не знаєш, що він не парубок, що він жонатий? - сказав батько (Н.-Лев., II, 1956, 238).

Старий парубок - немолодий чоловік, який ніколи не був одруженим. Як це сталося, що вона пішла за нього, вічного наймита, старого парубка, бурлаку,.. - і досі не знає (Коцюб., II, 1955, 14).