ОСЛІНЧИК, а, ч. Зменш. до ослін. Чіпка приставив з другого боку стола ослінчика, сів навпроти гостя (Мирний, І, 1949, 375); Роздумувала Одарка, сидячи на ослінчику біля хати (Тют., Вир, 1964, 126).