Тлумачний словник української мови
ОБРУС, а, ч., діал. Скатерть. Біліють обруси стягою, Гра скло веселкою на них, Столи аж гнуться під вагою Потрав розкішних, дорогих (Стар., Вибр., 1959, 40); Стіл накритий білим обрусом (Козл., Ю. Крук, 1957, 220).