ОБЛАТКА, и, ж. 1. Оболонка із желатину або крохмального тіста, якою покривають дозу порошкових ліків для внутрішнього вживання. З ранку до вечора сидів він у своїй лабораторії, готував у скляночках різні гіркі й солодкі мікстури, важив на аптекарських тендітних терезах білі порошки, засипав їх у облатки (Ів., Вел. очі, 1956, 31); // розм. Те саме, що таблетка. Облатка стрептоміцину; Облатка хіни.

2. заст. Кружальце із намазаного клеєм паперу або клейкої речовини, що використовувалося для запечатування листів, склеювання паперу. [Шалімов:] Розпечатай, розпечатай... (Розриває нервово облатку. Читає) (Коч., II, 1956, 16).

3. Тоненький коржик із прісного тіста для причастя у католиків та протестантів. В пориві релігійного екстазу повторював [Михайлик] за ним латинський символ віри і.. приймає з його рук облатку сакраменту... (Тулуб, Людолови, І, 1957, 354).