Тлумачний словник української мови
НОСАТКА, и, ж., заст. Посудина з довгим носиком, що нагадує своєю формою чайник. Барильця, пляшечки, носатку, Сулії, тикви, баклажки, Все висушили без остатку (Котл., І, 1952, 168); - Пазько! А внеси лишень повну носатку дулівки! (Кв.-Осн., II, 1956, 166).