НЕВТРУЧАННЯ, я, с. Відмова від втручання у що-небудь. Ленін був глибоко обурений позицією "невтручання", а по суті потурання, яку зайняв відносно філософського ревізіонізму Каутський (Біогр. Леніна, 1955, 100); Сказати б зараз Петушеку все, що думається про його невтручання в порядок роботи його підлеглих, - чи лишилась би на його обличчі оця гумова посмішка?.. (Шовк., Інженери, 1956, 20); // Відмова від втручання у справи інших держав (у міжнародних відносинах). Наполеон хотів примусити Росію не втручатись в європейські справи. І за це невтручання пообіцяв Росії Туреччину та Фінляндію (Кочура, Зол. грамота, 1960, 60).