НАРЕЧЕНИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до наректи 3. Вітаю Вас, Остапе милий, В миру наречений Павлом! Я тисну руку Вам щосили І перед Вами б'ю чолом (Рильський, III, 1961, 92).


НАРЕЧЕНИЙ, а, е. 1. Те саме, що названий.

Наречена дочка - те саме, що Названа дочка (доня) (див. названий); Наречена мати - те саме, що Названа мати (див. названий); Наречена сестра - те саме, що Названа сестра (див. названий); Наречений батько - те саме, що Названий батько (див. названий). - Мамо, ви знаєте, хто це до нас завітав? ..Це дочка.. мого нареченого батька (Крот., Сини.., 1948, 169); Наречений брат - те саме, що Названий брат (див. названий). Невеличка хата сторожа побудована заходом В. Г. Шевченка, нареченого брата поета (Коцюб., III, 1956, 45); Наречений син - те саме, що Названий син (див. названий).

2. у знач. ім. наречений, ного, ч.; наречена, ної, ж. Чоловік (жінка) стосовно до того, з ким має одружитися. [Анна:] Хто він такий, сей прехороший лицар? [Долорес:] Мій наречений (Л. Укр., III, 1952, 330); - Батько мій працював у депо, а наречений їздив машиністом (Ю. Янов., II, 1954, 76); Наречена мала прийти просто до панотця (Фр., VIII, 1952, 53); * У порівн. Осяяні місячним світлом дерева стояли в цвіту, як наречені в чеканні женихів (Довж., І, 1958, 488).

3. у знач. ім. наречені, них, мн. Чоловік і жінка, які збираються одружуватися. Віталій і Надя вирішили, що вони наречені (Смолич, II, 1958, 116); Він привітався, підійшов до наречених, поздоровив їх (Собко, Біле полум'я, 1952, 89).