Тлумачний словник української мови
МАРИНА, и, ж. Картина, що зображує морський краєвид. Запрошую Раду на літо до себе в Крим малювати марини (Л. Укр., V, 1956, 187); * У порівн. Між стовпи колонади.. перлося море, немов величезні марини, вправлені в рами білих колон (Коцюб., II, 1955, 291).