Тлумачний словник української мови
МАВРИ, ів, мн. (одн. мавр, а, ч.; маврітанка, и, ж.). У період античності та в середні віки - європейська назва корінного населення Північної Африки (крім Єгипту), а пізніше арабів, які у VIII ст. підкорили Північну Африку та Піренейський півострів. В неї кінь високий, білий, Золоту його вуздечку Скороходи маври держать, Що біжать біля княгині (Л. Укр., IV, 1954, 174); Кажуть, колись у давні часи з'явився в Січі якийсь іспанський гранд, що ледве встиг врятуватися перед тим із захопленої маврами Сарагосси (Гончар, II, 1959, 96).